Головна

 

Ласкаво просимо!

Раді вітати Вас на блозі нашого освітнього закладу!

ШКОЛА - ЦЕ МАЙСТЕРНЯ, ДЕ ФОРМУЄТЬСЯ ДУМКА ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ, ТРЕБА МІЦНО ТРИМАТИ ЇЇ В РУКАХ, ЯКЩО НЕ ХОЧЕШ ВИПУСТИТИ З РУК МАЙБУТНЄ

А. БАРБЮС

 

Метою блогу є: Надання певних особистих даних. Систематизувати особисті досягнення у своєму житті. Поділитися з іншими своїми напрацюваннями. Черпати пізнавальну інформацію. Допомагати батькам у вихованні дітей.

Із життя закладу

Хоч село Реутинці засновано в давні часи ( впереше згадку про нього можна знайти у одній з грамот 1625 р.), але школи ніякої не мало. Тільки в 1886 р. при місцевій церкві було відкрито приходську початкову школу. Початкова школа проіснувала аж до 1911 р., доки Кролевецьке земство не збудувало новий типовий будинок початкової школи на три класи, з квартирою для народного вчителя, просторим коридором для відпочинку учнів. В експлуатацію будинок зданий у 1913 р. А у 1938 р. школа стала семирічною. З 1959 р. У селі відкрилася вечірня середня школа для сільської молоді.

З 1974 року навчання розпочалося у новій двоповерховій будівлі, розрахованій на 320 учнів, що привертає увагу не тільки односельців, а й кожного, хто проходить чи проїзджає повз неї. Ось уже четверте десятиліття дивиться очима-шибками у світ, заглядає у душу зустрічному, випромінюючи тепло. Заходиш на територію і відчуваєш, що душею стаєш чистішим, як все навколо. Відчуваєш гармонію в єднанні з крислатими каштанами, білокорими, світловипромінюючими берізками. Немов святі свічки здіймаються в небо оспівані Шевченком тополі, оточуючи будівлю ззовні. Та особливою гордістю являються ровесники школи зелено-голубі ялинки, що розташувалися шеренгою перед фасадом, милуючи око, символізуючи вічність людського життя та знань, запрошуючи гостинно в приміщення. Заходиш у фойє і відчуваєш атмосферу привітності і домашнього затишку, а ще чогось незнаного, незвіданого. Проходиш тихими коридорами, що ще тримають у собі дитяче дзвінкоголосся. Зупиняєшся перед дверима, що манять своєю привабливістю “Спортзал”, заходиш і милуєшся цією “кузнею” одного їз необхідних компонентів навчання – здоров’я. Звідкись чутно ледь вловиме по-домашньому рідне і звичне ароматне відчуття. Запорукою його є відповідальні справжні майстри своєї справи – щоденно забезпечуючи смачні та поживні обіди.

Всюди відчувається рука господаря, колективна праця.

Хочеться згадати, що і в ті похмурі часи в школі навчалися талановиті діти. Один із перших учнів тієї школи був син вдови Євдоким Петрович Мінюра ( 1880 – 1963).

Закінчивши цю школу, він деякий час, будучи здібним учнем, допомагав учительці в роботі , малював для учнів портрети Ломоносова, Шевченка. Згодом йому поталанило стати учнем Київського художнього училища, де він навчався під керівництвом відомих українських митців О.Мурашка, М.Пимоненка, І. Селезньова, ставши згодом і відомим харківським художником.